Система дистанційного навчання "Прометей"

рисочка
головна сторінка
абітурієнту · контакти

Видавництво

Видавничу діяльність в інституті здійснює видавничий відділ, створений у 2000 р. (інститут є суб’єктом видавничої справи і внесений до державного реєстру видавців). Наукова, навчально-методична, довідкова та прогнозно-аналітична література видається як на власній поліграфічній базі, так і з залученням поліграфічних підприємств міста. За авторством науковців, викладачів і співробітників інституту видається наукова та навчальна літератури, у тому числі монографії за результатами досліджень з найактуальніших проблем державотворення, державної служби, місцевого самоврядування, навчальні посібники, матеріали конференцій.

З 2000 р. виходить друком збірник наукових праць «Актуальні проблеми державного управління», який згідно з рішенням Президії ВАК України включений до переліку фахових видань у галузі науки «Державне управління» (постанова №1-05/6 від 12.06.02). Періодичність виходу збірника – 4 рази на рік. У 2009 р. відповідно до вимог Наказу ВАК щодо перереєстрації наукових фахових видань збірник наукових праць «Актуальні проблеми державного управління» перереєстровано зі зміною назви як «Державне управління та місцеве самоврядування».

У 2009 р. започатковане електронне видання – науковий збірник «Публічне адміністрування: теорія та практика», який відповідно до постанови ВАК №2-05/4 від 4 жовтня 2009 р. внесено до переліку фахових видань. Періодичність виходу збірника - 2 рази на рік.

З 2013 р. був започаткований науковий журнал «Аспекти публічного управління», який згідно з рішенням МОН України включений до переліку наукових фахових видань у галузі науки «Державне управління» (наказ № 642 від 26.05.14). Друкується за рішенням Вченої ради Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. Періодичність – 12 разів на рік.

Копії видань зберігаються на сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Етика наукових досліджень та публікацій

1. Принципи доброчесності в наукових дослідженнях

Дослідники, державні та приватні освітні та наукові заклади мають дотримуватись принципів доброчесності в наукових дослідженнях і науково-дослідних роботах.
Ці принципи включають у себе:
- чесність у представленні цілей та намірів, методів і процедур, поясненні результатів;
- надійність і достовірність під час виконання наукових досліджень;
- об'єктивність у збиранні та обробці даних;
- неупередженість і незалежність;
- відкритість і доступність у спілкуванні з іншими дослідниками та громадськістю;
- обов'язок дбати про людей, тварин, довкілля, об’єкти, що досліджуються;
- чесність у наданні рекомендацій, відгуків, рецензій;
- відповідальність перед майбутніми поколіннями вчених і дослідників.

Порушення норм наукової доброчесності шкодить науці та академічному середовищу. Це може ввести в оману інших дослідників, загрожувати окремим особам або суспільству загалом, призвести до підриву довіри громадськості до наукового знання, ігнорування результатів наукових досліджень, накладення на науку небажаних обмежень.

Порушеннями норм наукової доброчесності є:
- фабрикація, тобто підробка результатів дослідження, видання їх за достовірні та обґрунтовані;
- фальсифікація, тобто маніпулювання дослідними процесами, підтасовування, викривлення даних або нехтування даними;
- плагіат, тобто привласнення чужої інтелектуальної власності шляхом використання під своїм іменем чужих ідей, формулювань, фрагментів текстів або цілісних текстів без посилання на справжнє авторство і джерело.
- недотримання чітких етичних та правових норм, тобто введення в оману щодо інтересів, порушення конфіденційності, відсутність інформованої згоди, привласнення результатів або матеріалів чужих досліджень;
- неправомірне ставлення до порушень, тобто спроби приховати проступок, репресалії щодо осіб, які повідомляють про порушення.

Реакція на порушення має бути адекватною тяжкості проступку: має бути продемонстровано, що порушення здійснено навмисно, свідомо або з необережності. Доведення факту порушення має ґрунтуватись на вагомих доказах. Не є порушенням принципів наукової доброчесності звичайні помилки або відмінності в поглядах.

2. Етика наукових публікацій

Публікація наукової статті є важливою складовою розвитку послідовної і всебічної системи знань, оскільки є прямим відображенням не лише якості роботи авторів статей, а й освітніх і наукових установ, в яких вони працюють. З огляду на це надзвичайно важливим є питання дотримання принципів наукової доброчесності всіма сторонами видавничого процесу: авторами, редколегією та рецензентами.

ОБОВ’ЯЗКИ АВТОРІВ

Стандарти звітності. Автори доповідей за результатами оригінальних досліджень повинні надати точний звіт про виконану роботу, а також об'єктивно доповісти про її значущість. Покладені в основу досліджень дані мають бути чітко викладені письмово. Стаття повинна містити достатню кількість інформації і посилання на першоджерела, що дозволить іншим використовувати роботу.
Шахрайські або завідомо неточні заяви прирівнюються до неетичної поведінки і є неприйнятними.
Огляд статей і спеціальні публікації також повинні бути точними і об'єктивними, а редакторський «погляд» повинен бути чітко окресленим.
Доступ до даних та їх збереження. Авторів можуть попросити надати вихідні дані для редакторського огляду. Вони повинні бути готові надати вільний доступ до таких даних, якщо це можливо, і в будь-якому разі повинні бути готові зберігати ці дані протягом розумного часу після їх публікації.
Оригінальність і плагіат. Автори повинні подавати тільки повністю оригінальні роботи, а якщо автори використовували роботи та / або вислови інших людей, вони повинні бути належним чином оформлені у вигляді цитат.
Плагіат у всіх його формах розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.
Множинні, повторні та конкуруючі публікації. Автор не має публікувати статтю, в якій описується по суті одне й те саме дослідження, у більш ніж одному журналі або первинній публікації. Подання ж статті до більш ніж одного журналу одночасно розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.
Автор не має подавати на розгляд в інші журнали раніше опубліковані статті. Іноді публікація деяких видів статей (наприклад, медичні рекомендації, переклади) у більш ніж одному журналі є виправданою, якщо дотримані відповідні вимоги. Автори та редактори задіяних журналів повинні дійти згоди щодо того, що вторинна публікація повинна відображати ті ж дані і таку ж їх інтерпретацію, що й первинний документ. Також у вторинній публікації має бути наведене посилання на первинну статтю.
Підтвердження джерел. Завжди потрібно правильно презентувати роботи інших авторів. Автори повинні наводити посилання на публікації, що справили фундаментальний вплив на визначення характеру і природи наведеної роботи. Інформація, отримана в приватному порядку, шляхом приватної розмови, листування або обговорення з третіми особами, не повинна використовуватися без отримання відкритого письмового дозволу від її джерела. Також інформація, отримана при наданні / отриманні конфіденційних послуг, таких як судові акти або заявки на гранти, не повинна використовуватися без письмового дозволу виконавця даних послуг.
Авторство роботи. Авторство повинно бути обмежене тими особами, хто зробив значний внесок у концепцію, проект, виконання або інтерпретацію заявленого дослідження. Усі ті, хто зробив значний внесок, повинні бути перераховані як співавтори. Ті, хто брав участь у деяких істотних аспектах дослідного проекту, повинні бути відображені в списку учасників проекту.
Автор повинен гарантувати, що імена всіх співавторів зазначені у статті, і жодної особи, що не є співавтором, до них не віднесено, що всі співавтори ознайомилися з остаточним варіантом наукової роботи і схвалили її, а також дали свою згоду на її публікацію.
Розкриття інформації та конфлікт інтересів. Усі автори повинні розкривати у своїх роботах інформацію про будь-які фінансові та інші суттєві конфлікти інтересів, які можуть вплинути на результати дослідження або їх інтерпретацію. Усі джерела фінансової підтримки проекту повинні бути розкриті. Прикладами можливих конфліктів інтересів, які повинні бути розкриті, є: інформація про роботодавця, інформаційні консультації, акціонерна власність, гонорари, платні свідчення експертів, патентні заявки / реєстрації, а також гранти та інші види фінансування. Усі потенційні конфлікти інтересів повинні бути розкриті на якомога більш ранній стадії.
Суттєві помилки в опублікованих роботах. Якщо автор виявляє суттєву помилку або неточність у своїй опублікованій роботі, він зобов'язаний негайно повідомити про це редактора або видавця журналу та надати їм допомогу в усуненні або виправленні помилки. Якщо редактор або видавець дізнається від третьої особи, що опублікована робота містить суттєві помилки, автор зобов'язаний негайно прибрати чи виправити їх або ж надати редакції докази про правильність вихідної статті.

ОБОВ’ЯЗКИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ

Рішення щодо публікації. Головний редактор наукового видання несе відповідальність за рішення щодо публікації статей, надісланих авторами до редколегії. Перевірка роботи на актуальність теми та її значення для дослідників і читачів завжди повинні бути основними факторами, що впливають на рішення про публікацію статті. Головний редактор може керуватися політикою редакційної колегії журналу, його рішення має ґрунтуватися на положеннях закону, що забороняє порушення авторських прав і плагіат. Головний редактор може радитися з іншими членами редакційної колегії для прийняття рішення.
Принцип чесної гри. Головний редактор повинен оцінювати рукописи за їх інтелектуальним змістом, незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних переконань, етнічного походження, громадянства або політичних поглядів автора.
Конфіденційність. Головний редактор і всі співробітники редакції не мають права розкривати інформацію щодо наданих робіт нікому, крім автора, рецензента, інших редакційних консультантів і, за необхідності, видавця.
Розкриття інформації та конфлікт інтересів. Неопубліковані матеріали, використані в наданому рукопису, не повинні використовуватися у власних дослідженнях головного редактора без письмової згоди автора. Закрита інформація або ідеї, отримані під час рецензування, повинні залишатися конфіденційними і не використовуватися для особистої вигоди. Головний редактор має заявити про самовідвід (доручити заступнику головного редактора або іншому члену редколегії зайнятися розглядом рукопису замість нього) для розгляду рукопису, у зв'язку з яким він має конфлікт інтересів у результаті конкурентних відносин, співробітництва чи інших відносин і зв'язків з одним з авторів, компаній, або (можливо) установ, пов'язаних з наданими рукописами.
Головний редактор повинен вимагати від усіх учасників процесу розкриття відповідних конкуруючих інтересів та публікації поправок, якщо конкуренція інтересів була виявлена після публікації. За необхідності повинні бути вжиті інші відповідні заходи, такі як публікація спростування або вибачення.
Участь та співпраця в розслідуванні. При поданні етичної скарги щодо наданого рукопису або опублікованої статті головний редактор повинен вживати розумних відповідних заходів. Такі заходи зазвичай включають у себе контакт з автором рукопису або статті та належний розгляд відповідної скарги або претензії, проте також може знадобитися звернення до відповідних установ та дослідних організацій. Якщо скарга підтримується, слід опублікувати відповідні виправлення, спростування або вибачення. Кожне повідомлення про факт неетичної поведінки слід розглядати, навіть якщо воно надійшло через роки після опублікування.

ОБОВ’ЯЗКИ РЕЦЕНЗЕНТІВ

Внесок у редакційні рішення. Експертна оцінка допомагає редактору в прийнятті редакційних рішень і внаслідок співробітництва редактора і автора може допомогти автору в поліпшенні його роботи. Експертна оцінка є важливим компонентом формальної наукової комунікації і лежить в основі наукового методу. Усі вчені, які бажають зробити свій внесок в конкретну публікацію, зобов'язані найкращим чином виконати свої обов'язки рецензента.
Оперативність. Будь-який обраний для оцінки роботи рецензент, який вважає, що його кваліфікації недостатньо для розгляду дослідження, представленого в науковій роботі, або знає, що швидкість його розгляду буде занадто низькою, повинен повідомити про це редактора та відмовитися від процесу розгляду.
Конфіденційність. Будь-який рукопис, отриманий для розгляду, повинен розглядатися як конфіденційний документ. Він не повинен показуватися іншим рецензентам або обговорюватися з ними без отримання на це дозволу головного редактора.
Стандарти об'єктивності. Відгуки про наукові роботи повинні бути об'єктивними. Особиста критика автора недоречна. Рецензенти зобов'язані висловлювати свої погляди чітко й аргументовано.
Підтвердження джерел. Рецензенти повинні виявляти відповідні опубліковані роботи в рецензованому матеріалі, які не були процитовані авторами. Будь-які заяви, висновки чи аргументи, які вже використовувалися раніше в будь-яких публікаціях, повинні бути відповідним чином оформлені як цитати. Рецензент також зобов'язаний звертати увагу головного редактора на істотну або часткову схожість з будь-якою іншою роботою, з якою рецензент безпосередньо ознайомлений.
Розкриття інформації та конфлікт інтересів. Неопубліковані матеріали, використані в наданому рукопису, не повинні використовуватися у власних дослідженнях рецензента без письмової згоди автора. Закрита інформація або ідеї, отримані під час рецензування, повинні лишатися конфіденційними і не використовуватися для особистої вигоди. Рецензенти не повинні брати участь у розгляді та оцінці рукописів, у яких вони особисто зацікавлені.